Минув 31 рік, а чорний день Чорнобильської трагедiї продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої землi. Цей день не пройшов безслiдно, вiн розплодив по свiту багато трагедiй, горя та хвороб, а тому буде завжди об’єднувати всiх одним спогадом, однiєю печаллю, однiєю надiєю.
Сьогодні, у День Чорнобильської трагедії та Міжнародного дня пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф в смт Бородянка відбувся мітинг – реквієм. В холі Бородянського районного палацу культури ім. Т.Г. Шевченка громада зібралася згадати, помолитися, подякувати і вклонитися героям-ліквідаторам, які пiшли у вогонь, аби врятувати людство від біди і покласти квіти вдячності тим, хто з нього не повернувся.
Правдиву та трагічну композицію підготували театральна студія “Сузір’я” про біду, яку довелось пережити людям, що залишили свої домівки.
Вибух четвертого реактора Чорнобильської атомної електростанції вночі 26 квітня 1986 року забрав життя чималої кількості людей. Щоправда, за офіційними даними, одразу загинула 31 людина, і лише близько 2 тисяч померли згодом.
Суттєво більше осіб постраждало від ураження радіоактивними речовинами, які вітер розвіяв не лише на найближчі населені пункти, а й на інші країни — радіоактивна хмара пройшла частиною СРСР та Європи, і зачепила східну частину США. Природоохоронна організація Greenpeace говорить про дані, згідно яких лише серед ліквідаторів аварії померли десятки тисяч осіб, і ще більше захворіли на рак та інші хвороби, викликані радіацією. У організації “Союз Чорнобиль” повідомляють про смерть 60 тисяч та інвалідність 165 тисяч із загальних 600 тисяч ліквідаторів аварії.
Викид радіації від руйнування реактора ЧАЕС був в десятки разів потужнішим за вибух ядерної бомби, яку американці скинули на Хіросіму у 1945-му. Але, оскільки в перші години після аварії ніхто із присутніх там людей не усвідомлював масштаби катастрофи, пожежники та персонал АЕС працювали без спеціального одягу. У результаті, більше двохсот осіб захворіли на гостру променеву хворобу, 29 із яких померли вже через декілька місяців, і ще близько 15 — згодом.
Дурість, недбалість та корисливість – саме вони, за словами експертів, є трьома основними чинниками екологічних катастроф.
Тодішня влада СРСР не хотіла визнавати реальні масштаби трагедії та несвоєчасно, лише після натиску світової спільноти, почала евакуацію людей із найближчих до вибуху територій. Станом на 3 травня 1986 року зона відчуження складала 10 кілометрів, а згодом розширилась до 30-ти кілометрів. На цих територіях ніхто не живе і сьогодні.
Жителі міста Прип’ять, розташованого неподалік ЧАЕС, не знали про небезпеку та не вживали жодних захисних заходів, аж до обіду наступного дня — 27 квітня, коли їм повідомили про евакуацію міста. Людям сказали, що це тимчасовий захід, аби уникнути проблем із великим багажем, та до 16:00 повністю евакуювали населений пункт.
Внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні постраждало майже 3,23 млн осіб, більше 358 тисяч брали участь у ліквідації наслідків аварії, 130 тисяч були евакуйовані 1986 року або відселені пізніше. Лише на часткову ліквідацію наслідків цієї катастрофи витратили близько 200 мільярдів доларів.
Всі лиха людей відбуваються не тому, що вони не зробили того, що потрібно, а тому, що вони роблять те, чого не потрібно робити. Понад 80% аварій та техногенних катастроф — результати помилок персоналу, тобто людей, які працюють на потенційно небезпечних виробництвах. Пам’ятаємо історію, щоб не повторити трагічних помилок…
